Как работает "мусорная мафия" Украины?

Украина на грани мусорного коллапса. Закрытие львовской свалки продемонстрировало – в стране уже негде безопасно хранить мусор. "Разведка" решила разобраться, почему за 26 лет независимости украинцы так и не научились перерабатывать отходы. (укр.)

"Розвідка" починає своє розслідування зі спадку СРСР. Підприємство в Бортничах з гучною назвою "Енергія" й насправді може обігрівати оселі громадян. Це єдиний в Україні сміттєспалювальний завод. Нині він у складі ДТЕК "Київенерго" – тобто належить відомому олігарху Ренату Ахметову. Заводові, звісно, далеко до екологічної відзнаки, бо спалювання ніхто переробкою не вважає. Та й розцінки тутешні відверто багатьом не по кишенях - українцям дешевше вивозити сміття на полігон.

Ігор, місцевий мешканець: "Для суспільства і для нас всіх було би краще, якби були сміттєпереробні заводи."

Игорь, байкер из Новых Петровцев
Игорь, байкер из Новых Петровцев

В лісі під Києвом, неподалік Нових Петрівців, байкер Ігор підказує, як саме знімальній групі знайти смітник. Каже, йти треба на сморід. І справді огидний запах виводить на звалище у Нових Петрівцях.

Свалка в Новых Петровцах
Свалка в Новых Петровцах

Однак тамтешній охоронець журналістам не радий, у грубій формі відсилає до керівництва. Однак продовжуємо пошуки відповіді на питання: чому смітники отруюють довкілля мільйонам людей, в той час як хтось не погано на цьому заробляє?

Ось, власне, головна проблема українських смітників – непотріб, як і сто років тому, трамбують у землю. Тільки-но уявіть, в країні понад 6 тисяч законних сміттєзвалищ. На яких щодня непотребом фарширують ґрунт.

Поки сторож думає, як краще перешкодити журналістській діяльності, "Розвідка" досліджує закриту територію. Перше, що спадає на думку, паралель. Кажуть, краса врятує світ, але світ український, судячи з усього, врятують роми.

Цыгане на свалке
Цыгане на свалке

Вони не біороботи, однак на шкідливому виробництві фактично замінюють машини. Щойно цигани бачать чужинців, їхня "жива сортувальна лінія" "розчиняється" в прилеглому лісі.

Посеред такого собі містечка ромів висить прапор "Азова", майорить і жовто-блакитний.

Поселение ромов на свалке
Поселение ромов на свалке

Зроблені з підручних матеріалів подоби жител кожен господар облаштовує на свій смак. "Оселі" прикрашені іграшками, знайденими серед непотребу побутовими предметами. Добре видно, де живуть жінки – біля їхніх  "ліжок" косметика, висять дзеркала. На імпровізованих кухнях – посуд. Неймовірно, тутешні мешканці, яких не відлякує суцільна антисанітарія та сморід, облаштували собі навіть душ-кабіну.

Поселение ромов на свалке
Поселение ромов на свалке
Поселение ромов на свалке
Поселение ромов на свалке

Знову звертаємось до вартових смітника. Цього разу вони говіркіші – напевно усвідомили, що наш репортаж може змінити і їхні умови праці. Після обіцянки не знімати обличчя впритул підходимо з експертом-екологом до робочих місць ромів – ось вона "українська сортувальна лінія".

Олександр Соколенко, експерт "Національного екологічного центру": "Збирають усе, що можна здати. Зокрема, біля нас тут три мішки стоять, в двох мішках – звичайні пет-пляшки, в цьому – пляшки високої щільності, поліетилен. Те ж саме ми бачили – скляні пляшки, поліетиленова плівка, навіть хтось там батарейки визбирує, ще щось. Тобто тут працюють люди, які вочевидь, немало заробляють на цьому."

Александр Соколенко, эколог
Александр Соколенко, эколог

Про те, скільки саме роми заробляють на сортуванні, нам вдається дізнатись в іншій частині України - на Прикарпатті. Знімальна група "Розвідки" побувала на сміттєвому полігоні у Рибному, біля Івано-Франківська. Як і в Нових Петрівцях "жива сортувальна лінія" тікає від прибульців. Кілька спроб і таки знаходимо співрозмовницю. Це журналістська удача - циганка Альона нарешті розповідає скільки заробляє, копирсаючись у горах непотребу.

Альона: «Трошки заробимо. На день там 200-150…  це в гривнях.»

Алена, цыганка со свалки в Рыбном
Алена, цыганка со свалки в Рыбном

 

Олександр Соколенко, експерт "Національного екологічного центру": "І це виглядає дуже цікаво, бо зазвичай комунальні підприємства, які займаються вивезенням сміття, є збитковими. Відповідно, беруть гроші з бюджетів місцевих. Але по факту ми бачимо людей, які заробляють, отримуючи прибуток. Цей прибуток ніхто не обліковує, відповідно ніхто не сплачує податків."

Еколог переконаний, циганка назвала у кілька разів занижені цифри. Втім навіть, якщо на день кожен з мурах, що порпається у смітнику, отримує 150 гривень, можна уявити, які кошти щодня обходять податкові збори.

Отсортированный мусор на свалке
Отсортированный мусор на свалке

Знайти відповідального за Ново-Петрівське звалище у Вишгородській райраді не так вже й просто. Голова чомусь доручає коментувати смітникове питання головному архітектору.

Дмитро Ликов, головний архітектор Вишгородського району: "Я можу сказати як державний службовець – мені невідомо, хто займається вторинною переробкою відходів і хто заробляє на цьому кошти."

Дмитрий Лыков, главный архитектор Вышгородского района
Дмитрий Лыков, главный архитектор Вышгородского района

Уточнюємо, тоді ж чиї там халупи і бараки просто посеред смітника? Посадовець помітно ніяковіє.

 Дмитро Ликов, головний архітектор Вишгородського району: "В цих будиночках можуть зберігатися лопати або граблі, які використовують працівники цього підприємства."

На порятунок архітектору приходить голова району. Втім, здається, керівник органу місцевого самоврядування теж не орієнтується у проблемі.

Ростислав Кириченко, голова Вишгородської райради: "Вперше чую про табір ромів в нас на сміттєзвалищі."

Ростислав Кириченко, глава Вышгородского райсовета
Ростислав Кириченко, глава Вышгородского райсовета

На Івано-Франківщині службовці більш відверті. Керівник звалища проводить екскурсію до засипаного сміттям озера. Юрій Мороз несподівано заступається за чорноробів, хоч і визнає при цьому, що діяльність ромів і навіть перебування на території смітника -  поза законом.

Юрій Мороз, директор комунального підприємства «Полігон», с. Рибне: "Вони тяжко працюють, але вони приносять певну користь і собі, і нам."

Юрий Мороз, директор ДП "Полигон", с. Рыбное
Юрий Мороз, директор КП "Полигон", с. Рыбное

Коли матеріал вже готувався до ефіру, на зв'язок вийшов голова Вишгородської райради. Цього разу він підтверджує: дійсно, "жива сміттєсортувальна лінія" існує, але припиняти її діяльність вкрай небезпечно.

Ростислав Кириченко, голова Вишгородської райради: "Пробували їх виганять, - підпалюють, чи вони чи хтось, це сміттєзвалище. І я йому дав задачу, щоби він якось окультурив це дійство, нехай вони створюють якесь своє підприємство і нехай там роблять, але щоб воно йшло офіційно."

Нині українські сміттєзвалища забиті на 90-95 відсотків, третина – взагалі переповнені. Сморід, отруєні підземні води, антисанітарія, онкологічні хвороби випробовують терпіння мешканців прилеглих до звалищ населених пунктів. Нових полігонів не передбачається, та й землі вільної немає. Зачароване коло замкнулося через небажання чиновників залучати технології до переробки. Тож маємо загальноукраїнську проблему. Яку вирішують лише силами неофіційних сортувальників.  Тим часом сміття, тільки ущільнене трактором, ще не одну сотню років отруюватиме землю, повітря, воду і все довкілля.

Ігор Держко, доктор наук, професор: "Є таке поняття як регіональний егоїзм. Все, що є на нашій території, належить нам і повинно приносити нам прибутки. Коли ми тоді, в тих роках пробували задіяти різні райони області, навіть сусідніх друзів чи з Волині, чи з Тернопільщини, чи з Франківщини, була та сама відповідь: тільки не в нас.»

Игорь Держко, доктор наук, экс-заместитель главы Львовской ОГА
Игорь Держко, доктор наук, экс-заместитель главы Львовской ОГА

Екс-заступник губернатора Львівщини, професор Ігор Держко, відсутність сміттєпереробних заводів пояснює відсутністю державної стратегії та корумпованістю галузі.

Тим часом "Розвідка" вирушає до Міністерства екології та природних ресурсів. Саме тут мають у рамках державної стратегічної політики розробляти інвестиційні проекти «під ключ». Із землевідведенням, усіма необхідними бізнес-розрахунками та погодженнями. Мали б, але чомусь такого не роблять. На камеру чиновник Міністерства тільки підтверджує незаконність оборудок між комунальниками та так званими "мурахами-сортувальниками".

Олександр Семенець, заступник директора Департаменту Мінприроди: "Мурахи" ці повинні там бути? Їх не повинно там бути. "Мурахи", ось ця стадія мурах, які перебирають сміття, повинна бути до в’їзду на полігон."

Александр Семенец
Александр Семенец, зам.директора Департамента Минприроды

Заступник директора департаменту Мінприроди розставляє усі крапки над "і" – жодна жива сортувальна лінія не отримувала дозволу.

Олександр Семенець, заступник директора Департаменту Мінприроди: "Якщо директору полігону погрожують підпалити полігон, то він повинен звертатися до компетентних органів про загрозу підпалу його об’єкту, так напевно."

Цей чиновник не збирається дякувати чорноробам, та й умови праці смітникових нелегалів його тим більше не бентежать.

Олександр Семенець, заступник директора Департаменту Мінприроди: "Над ними барон є? То хай барон дасть вдвічі більше мурахам – вони не будуть бідувати. Але цей барон до мера не має заходити якось так, щоб працювати там. А мер повинен відкрити конкурс і сказать: "я вам даю два гектари землі, от виставляю на аукціон і заходьте інвестором по сміттєсортуванню."

Посадовець чув історії про те, що навіть представники нижчої ланки примудряються купляти позашляховики, працюючи на смітнику.  Однак, в те, що такий бізнес "кришують" у Міністерстві, вірити відмовляється. Тим часом, поки окремі персонажі багатіють, не підпускаючи нові технології до ласих звалищ, вся країна фактично живе на смердючому вулкані.

Журналист: Руслан Коцаба

Загрузка...